Одеський гумор: 6 діалогів із Привозу, які не втратили смаку

Привоз в Одесі — це не просто ринок, а окремий жанр. Його засновано 1827 року на Привізній площі, де торгували привізним товаром просто з возів, «з коліс»: звідси й назва. Відтоді торг тут вважається не способом збити ціну, а розмовним видом спорту. Нижче шість діалогів, які ходять Одесою, відколи в неї з’явилися ваги. Це фольклор без автора; сюжети та «пуанти» збережено, слова наші.

В’ялена риба на Привозі з рукописним жартівливим цінником. Фото: Вадим де Голь, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons

Як пройти на Привоз

— Скажіть, будь ласка, як пройти на Привоз? — Ото ще питання! З грошима, звісно.

Совість не з собою

— Мадам, що це за ціни? У вас таки є совість? — Є. Але я її з собою не ношу: боюсь загубити.

Сіль із твердих сортів

— У вас є макарони з твердих сортів пшениці? — Нема, мадам. Зате є сіль із твердих сортів солі.

Автографи за насіння

— Молодий чоловіче, покладіть насіння на місце! — Я ж тільки спробувати! — Шановний, якщо всі до мене приходитимуть пробувати, я стану знаменитим на всю Одесу. А мені ніколи роздавати автографи: треба продавати насіння.

Риба без макіяжу

— Щось у вас риба яка бліда й непривабна… — А ви чого хотіли, мадам? Устала в морі зарано й не встигла нафарбуватися.

Назвіть як-небудь

Жінка показує на дивовижний фрукт: «Скільки це коштує?» — «Двадцять гривень». — «А як воно називається?» — «Не знаю». — «То назвіть якось!» — «Ну… нехай буде морква». — «Ні, за таку ціну я моркву не візьму».

Хочете зрозуміти, чому тут кажуть «зробити базар» і хто такі «сині» та «бички»? Читайте наш міні-словник одеського говору. Продовження традиції: одеські діалоги про двір, трамвай і шевця.